Joomla 1.5 Template By Youjoomla.com

26 июля 2012

Уже й забулося, коли над кожною сценою, навіть у сільському клубі, красувалися слова вождя світового пролетаріату: «Мистецтво належить народу». За нинішньої кланово-олігархічної влади йому вже нічого, окрім злиднів, не належить. А тим часом українські олігархи один перед одним хизуються то дачею в Межигір’ї, то особистими літаками та яхтами чи відпочинком на найдорожчих курортах, власним PinchukArtCentre чи картинами Мікеланджело у своїй колекції. Накинули вони оком уже й на наймасовіше з мистецтв — кіно. Показовим у цьому плані є Одеський міжнародний кінофестиваль, заснований три роки тому Вікторією Тігіпко — дружиною тодішнього кандидата в президенти, а зараз віце-прем’єр-міністра України Сергія Тігіпка.

На перший погляд, це — непересічне явище культури з претензією потрапити бодай до трійки найкращих кінофестивалів на теренах Співдружності Незалежних Держав
(СНД). А насправді — звичайнісінький олігархічний бізнес-проект, на який п. Вікторія покладає надії, що із часом він озолотить її. Розрахований кінофорум не на пересічних любителів кіно, а перш за все — на vip-персон і людей із грубими гаманцями. Їм пропонується видовище на кшталт фестивалю фестивалів, де
демонструються стрічки, що вже вдостоїлися високих відзнак у Каннах, Берліні чи Карлових Варах, дещо зі світової кінокласики, а до участі в гламурних тусовках
запрошуються зарубіжні знаменитості. Подається все це в глянцевій упаковці справжнього кіносвята для заможних людей.

Цьогорічний дев’я­тиденний Одеський міжнародний кінофестиваль (ОМКФ) стартував у «чорну п’ятницю» — 13 липня. Місцеві й київські чиновники високого ранґу, власники vip-абонементів за 10—15 тис. грн із правом відвідин усіх церемоній і прийомів і почесні гості прокрокували червоною доріжкою на врочисте відкриття в
Оперному театрі. Відкрило це дефіле подружжя Тігіпків. Леді Вікторія красувалася в новій білій сукні до п’ят від дизайнера Ірини Каравай, її чоловік був у смокінґу. За цією демонстрацією вельможного шику з-за бар’єрів спостерігало близько 4 тис. одеситів.

Несподівано над головами споглядальників якийсь дідусь у солом’яному брилі підняв плакат із портретом Сергія Тігіпка й написом «Життя покращилося. Пенсії — після життя». Невдовзі з’явилися й інші великі фото цього продажного політика та недолугого державного діяча. На одному з плакатів його зобразили у вигляді «шестірки» для картярської гри, на інших доповнили написами: «Політичне кидало», «Відробив — і на цвинтар!? Пенсіонер — це ворог України!?». Один із міліціонерів підійшов до мітинґувальників, порозмовляв із ними й залишив пенсіонерів у спокої. Якогось журналіста з Росії це навіть здивувало. «Куди ваша поліція дивиться? Чому їх не заарештовують?» — допитувався він в оточення. «Тому що Україна — не Росія», — відповідали йому. Ото й уся акція протесту на відкритті кінофестивалю, яку проросійські медіа дружно проіґнорували.

Мене ж цей факт спонукав поглянути на помпезність і розмах ОМКФ очима ображених пенсійною реформою Сергія Тігіпка людей, для яких це свято кіномистецтва було недосяжним. А оскільки своє обурення вони висловлювали якраз на ОМКФ і персонально віце-прем’єр-міністрові, то і я зосереджуся саме на кіношному бізнес-проекті подружжя Тігіпків.

Докладно розповідати про дволикість, зрадництво й підступність Сергія Тігіпка, який спершу позиціонував себе як незалежний політик, а потім брутально «кинув» своїх виборців і продався «реґіоналам», ставши прислужником Віктора Януковича, немає потреби. Усі те добре знають. Я цілковито підтримую одного з авторів, який на своїй сторінці у «Фейсбуці» написав, що не гоже вважати п. Тігіпка людиною без моралі й принципів, бо його безпринципність, зведена до ранґу принципу, — це і є його принцип.

Називати чорне білим для п. Тігіпка — звична річ. Нещодавно він укотре вихваляв свого патрона, а разом із ним і себе, коханого, заявивши, що економічна криза в Україні вже минула, а соціальні програми президента дають відчутні результати. Мабуть, це стосується й прийнятої торік пенсійної реформи, якою передбачено поетапне підвищення пенсійного віку. На думку ж учасників пікету в Одесі, ця реформа є відвертим знущанням із пенсіонерів. Економічну кризу Сергій Тігіпко вкупі з Віктором Януковичем і Миколою Азаровим долає за рахунок нещадного грабування народу, а олігархи ж, яких іще називають жирними котами, і зараз не збідніли. Сам Сергій Тігіпко в останньому рейтинґу українських багатіїв, за версією журналу Forbes, посідає дев’яте місце (989 млн USD), піднявшись за рік аж на п’ять сходинок і збільшивши свої статки на 162 млн USD.

Деякі газети зауважили, що мільярдер Тігіпко пошкодував грошей на цьогорічний кінофестиваль своєї дружини, а тому її спонсорував… держбюджет. Державна аґенція України з питань кіно 9 липня уклала угоду з «Українським кінофестивалем» на суму 1,5 млн грн (торік така інвестиція Держкіно становила 2 млн грн). Власниками цього товариства з обмеженою відповідальністю є Денис Іванов і Вікторія Тигіпко, якій належить 91 % статутного капіталу фірми. Тож виходить, що це кіношне «свято життя» для багатіїв, улаштоване приватною компанією, оплачують зі своєї кишені платники податків.

Далеко не бідною є й дружина віце-прем’єр-міністра. Відомо, що вона — засновниця компаній «Текно», «Інленд», «Рент Груп», «Віджі», «Гудвіл-груп». На старті в їхні статутні фонди було вкладено 2 млн грн. П. Вікторія також володіє солідним пакетом акцій заводу «Медіа-парк», що тиражує CD- і DVD-диски, і є співвласницею TA Group. Майновий стан п. Тігіпко оцінити неможливо через непублічність її компаній і тісний зв’язок із бізнесом її чоловіка. Тож не дуже й збідніла б вона, якби вкладала власні кошти у свій же бізнесовий кінопроект.

На завершення своїх роздумів наведу висловлювання всесвітньо відомого піаніста, заснов­ника міжнародних музичних фестивалів у Харкові та Києві Володимира Крайнєва, який якось, тяженько зітхнувши, сказав: «Мистецтво в нас, звісно, належить народу, але бажано, щоби цей народ був багатим». Аби це сталося, не треба для нас «покращувати життя» пустопорожніми соціальними програмами, а слід припинити нас постійно обкрадати. А позаяк нинішні «пахани» й олігархи при владі неспроможні діяти інакше, то час дати їм по хапких руках і обрати нарешті не запроданську, а істинно народну українську владу.

Автор: Сергій Горицвіт

Источник: meest-online.com

{jcomments on}