Юбилей союза

6 февраля 2018

Любомир Госейко — французький кінознавець, чи не найвідоміший у Західній Європі дослідник українського кіно, автор «Історії українського кінематографа».

     6 февраля 2018 года, отечественному Союзу кинодеятелей, членами которого традиционно являются все ведущие наши кинематографисты, исполнилось шестьдесят лет.

Кажется, все происходило только вчера. 6 февраля 1958 года в Киеве состоялся установочный съезд Союза работников кинематографии (так киношный союз был назван поначалу), в состав организационного бюро которого от Одессы избрали семь представителей. А на самом съезде делегатами от одесситов были тогда  уже  известные  и  очень  популярные драматург Григорий Колтунов и режиссер Василий Левин.

Так начинался отсчет нового времени и новых отношений не только в кинематографе, но и во всей советской культуре, когда творческие деятели стали создавать профессиональные союзы для защиты своих прав, развития искусств, решения многих связанных с творчеством проблем и, чего греха таить, создания иллюзии существующей в недрах тоталитарного режима творческой вольницы, когда появлялась возможность пусть не заявить во весь голос правду, а хотя бы обозначить ее в кругу друзей и соратников, не боясь, что тебя сочтут «анти» кого-то или чего-то в собственной стране.

Одесское отделение союза как автономная составляющая часть всеукраинской профессиональной общественной организации кинематографистов официально родилось через год - в апреле 1959-го, Его членами стали тогда девять режиссеров, один кинодраматург, восемь операторов, три художника, один актер, четыре звукооператора и один организатор кинопроизводства — чем не гвардия, способная творить великие дела?! И они творили, не разделяя себя с родной Одесской киностудией, считая закономерным тот факт, что «поселили» творческий союз киношников на студийной территории, и всей силой  неугомонных  сердец  любя  свой  маленький  «Голливуд у Черного моря».

Любомир Госейко — французький кінознавець, чи не найвідоміший у Західній Європі дослідник українського кіно, автор «Історії українського кінематографа».

Кстати,  именно в то время усилиями кинематографистов-профессионалов,  составивших костяк Союза кинодеятелей в Одессе, наша киностудия совершила невероятный рывок в своем развитии: она вновь с успехом вернулась к производству художественных фильмов, приостановленному в послевоенные годы, и сразу вышла на первые места по популярности у советских кинозрителей. Вспомним замечательные названия одесских фильмов той поры: «Весна на Заречной улице», «Два Федора», «Жажда», «Повесть о первой любви». Позже появились «Прощай», «Приходите завтра», «Верность». А потом: «Опасные гастроли», «Долгие проводы» и «Короткие встречи», «Городской романс», «Вертикаль», «Капитан Немо», «Всадники»... и вплоть до наших дней с кино-хитами «Сто радостей, или Книга великих открытий», «Д'Артаньян и три мушкетера», «Вторжение», «Военно-полевой роман», «Князь Даниил Галицкий», «Секретный фарватер», «Место встречи...», «Настройщик», «Принцесса на бобах»... В каждом из них весомая часть труда и таланта членов Одесского отделения союза.

В ноябре 1965 года украинский Союз кинематографистов влился в Союз кинематографистов СССР, в который вошли кинодеятели всех республик многонациональной страны.

А вот свой почетный национальный статус Союз кинематографистов Украины официально получил уже в годы независимости, в 2000 году. Летело время, наполненное невероятным творческим напряжением. Членов Одесского отделения союза становилось все больше, а его руководителями в разные годы были известнейшие наши кинематографисты: Василий Левин, Петр Тодоровский, Вадим Костроменко, Вадим Лысенко, Станислав Говорухин, Геннадий Збандут, Ярослав Лупий.

Любомир Госейко — французький кінознавець, чи не найвідоміший у Західній Європі дослідник українського кіно, автор «Історії українського кінематографа».

Сегодня Одесское отделение Национального союза кинематографистов Украины объединяет сто сорок пять членов. К традиционным киношным специальностям кинорежиссеров, кинодраматургов, операторов, актеров прибавились композиторы, кинокритики, звукорежиссеры, продюсеры, каскадеры, работники технической сферы, без которых сложный процесс создания фильма на современном уровне уже просто немыслим. Среди них три народных артиста Украины (Кира Муратова, Вилен Новак и Ярослав Лупий), восемнадцать заслуженных деятелей искусств Украины, лауреаты Государственных премий СССР и нашей страны, призеры и победители множества престижных кинофестивалей. Без преувеличения можно сказать, что Союз кинематографистов в Одессе собрал ярких представителей десятой музы не только отечественного, но и мирового уровня.

Одесса и кино накрепко слились воедино на Французском бульваре, 33. И какие бы ветры ни веяли над этой благословенной землей, она всегда будет средоточием талантов, творческих дерзаний, открытий и достижений. А ее сердцем — Союз кинематографистов, продолжающий жить в святая святых — особняке Сан-Донато.



НАЦІОНАЛЬНІЙ СПІЛЦІ КІНЕМАТОГРАФІСТІВ УКРАЇНИ - 60

Мої найщиріші вітання усім спілчанам!

Чому сьогодні? Бо 6 лютого 1958-го відбулося установче зібрання, яке обрало Оргбюро Спілки кінематографістів - у складі 23 осіб. Головою обрано режисера ТИМОФІЯ ЛЕВЧУКА, заступниками драматурга ОЛЕКСАНДРА ЛЕВАДУ і РЕЖИСЕРА АНМІАЦІЙНОГО КІНО ІПОЛИТА ЛАЗАРЧУКА.

Власне запуск організаційного процесу розпочався у Москві, коли 3 червня 1957 року секретаріат ЦК КПРС таки погодився підтримати наполегливу ініціативу кіномитців щодо створення Спілки. Той, хто продовжує наполягати на тому, що наша Спілка виникла за наказом вищого державного керівництва СРСР, помиляється. Насправді партійне ЦК жорстко протидіяло тим ініціативам - і у 1930-х, і в середині 1940-х. І тільки 1957-го, під тиском шалено-енергетичного режисера ІВАНА ПИР"ЄВА (як відомо, працював і в Україні) ЦК, в особі його секретаря Дмітрія Шепілова, підтримав ідею кінематографічної Спілки.

Й одразу ж усе зависло: покровитель спілчанської ідеї був звинувачений в участі в "антипартійній групі Молотова, Маленкова, Кагановича" (з тих пір у мову ввійшов вислів "и примкнувший к ним Шепилов") і звільнений з роботи. Усе ж організаційне засідання провели, в Україні, в Києві, уже на початку 58-го, а саме 6 лютого.

Одначе до самого орг-з"їзду, який і заснував Спілку (у 1965-му), минуло ще 7 літ - ЦК все не давав згоди. Чому, зрозуміло. То письменників чи художників треба було гуртувати у спілки - бо ж "єдінолічніки". А кінематографісти й так гуртом працюють - на своїх кінофабриках і кінозаводах. Тому створювати ще якусь Спілку - задум украй підозріливий.

Як у воду дивились - 1986-го саме Спілка кінематографістів виступила одним із рушіїв зламу системи. Бунтівний 5-й з"їзд кінематографістів почухрав ту систему і тим подав приклад суспільству. Міхаіл Горбачов тоді ж обмовився: Перестройка розпочалась отим самим 5-м революційним. В Україні наша Спілка, поряд із письменницькою, відігравала помітну роль у націєтворчих процесах рубежа 1980-90-х.

Нова-стара влада зробила висновки: було зроблено чимало, аби творчі спілки, разом з іншими громадськими організаціями, присадити на точку бідності і безправ"я. Нині трохи ліпше, але не набагато. І наша Спілка має нині чимало проблем...

Одначе ж про них не сьогодні. З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, СПІЛКО І СПІЛЧАНИ! МНОГІЇ ЩЕ ЛІТА, ЩЕДРИХ КІНЕМАТОГРАФІЧНИХ УЖИНКІВ, НАТХНЕННЯ - ЖИТИ, ТВОРИТИ, ПЕРЕМАГАТИ!


Сергей Тримбач


Share/Save/Bookmark
Печать PDF

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить


«Место встречи изменить нельзя», 1979

Лента кино-новостей

Связаться с нами

Украина, Одесса
Одесская киностудия
Французский бульвар, 33
Тел: +38 (048) 725-03-09
Тел/Факс: +38 (0482) 33-95-29
Музей кино: +38 (0482) 33-95-38
E-mail: odesakino@ukr.net